Як зварити рисову кашу не знищивши цивілізацію. Інструкція для брутальних мужчин.

Що робити коли хочеться їсти, а остання жертва, котра вміла готувати, тимчасово вирвалась з ваших пазурів? Вихід є – можна спробувати приготувати щось самому. Так що випрямляємо спину, згадуємо що таке годинник, далі – що таке цифри і йдемо на кухню.

Знаходимо кастрюльку з добре підігнаною кришкою, об”ємом десь на 1 літр. (Нагадуємо: літр – це так кількість крепкого алкоголю, випивши який уже щось відчуваєш, а закусувати ще рано)
Знаходимо рис (рис – несмачні тверді білі зернята)

Відміряємо рівно одну чашку рису( Не ваш пивний бокал. Ми ж не на полк готуємо. Чашку з якої інші люди п’ють чай. Чай – це така безглузда коричнева рідина. Подібна на пиво. Ні, без бульбашок. Скажемо так, чашка розміром пів скляної пляшки пива). Насипаємо рису без піни. Точніше – без горбочка. Рівно по краї. Рис можна би промити, але зміст слова ‘промити’ пояснити в рамках даної статті ми не беремось. Відміряли рис – висипали у каструльку.
Тепер беремо чайник і кип’ятимо в ньому воду. Ги-ги? Що смієтесь? З води пішли бульбашки? Ні, в пиво не перетворилась. Не пхайте її до писка, а то тиждень їсти не зможете! Коли появляються бульбашки – це означає, що вода готова.
Наливаємо повну чашку (котру використовували для відмірювання рису) води і виливаємо в каструлю з рисом. Наливаємо ще пів чашки води (пів чашки – це стільки, скільки лишається від повної, після того як ваша дружина попросить ‘просто попробувати’ те, що б там у вас не було налито) Виливаємо цей окріп туди ж в рис.
Накриваємо каструльку кришкою і ставимо на вогонь. Тепер запам’ятовуємо правило. Кришку не відкривати, поки не прочитаєте тут що вже пора.

Як варити? Варимо рівно 12 хвилин в 3-х режимах.

  1. 3 хвилини – сильний вогонь!
  2. 7 хвилин – помірний (пара з-під кришки просочується, але кришка не підстрибує.
  3. 2 хвилини – самий слабкий вогонь.

Далі банячок (каструльку) прибираємо з вогню. І не накидаємося на неї як кіт на горобця! І кришку теж НЕ ВІДКРИВАЄМО. Терпимо, ми ж уже дорослі! Терпимо ще 12 хвилин. Ні, вічність – то трохи довше.
Проходить 12 хвилин. Витираємо простинею підборіддя і відкриваємо кришку. І не для того, щоб всунути туди голову, а щоб кашу підсолити. Солить кожен, як йому підказують його таланти. І після того… Їсти ще не можна. Для смаку треба добавити трішки масла. Масло – невеликий білий прямокутничок, найчастіше водиться в холодильнику. Знаходите, ловите, відрізаєте кусочок розміром з запальничку, як би воно там не пручалось, і кидаєте в рис. Ні, не все масло. Тільки відрізаний кусочок. Тепер треба все перемішати. Тільки акуратно, щоб не вийшла манна каша. Що таке акуратність? Акуратність, це коли вас вдарили під лікоть і ви розлили пиво. Але все пиво попало на сусіда по столику, а на вас ні краплі.

Ну що ж, тепер можна їсти. Як відгризти кавалок ковбаси до каші не пояснюю – самі розберетесь. Так, сам не раз варив таким чином рис. Звідки ж інакше я би дізнався що окріп не можна до писка пхати?

Смачного!

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: