Історія поліетиленового пакету.

Історії поліетилену більше 100 років. Одні кажуть, що його винаходив німецький вчений Ганс фон Пехманн. Інші стверджують, що російський вчений Г. Густавсон. Але, ці відкриття були недооцінені і забуті. У 1933 році інженери Ерік Фосетт і Реджинальд Гібсон створили потужності для виробництва промислового поліетилену. У 1939 році в Англії поліетилен використовувався для виробництва кабелю з поліетиленовою ізоляцією. Але хто ж відкрив для нас той поліетилен, який застосовується в даний час і так шкодить екології.
Перший поліетиленовий пакет з’явився в США в 1957 році. Це був просто фасувальний пакет для хліба. Він сподобався споживачам. Упаковка стала популярною і потіснила паперові пакети. У 1966 році
вже 30% хлібобулочних виробів в США фасувалися в поліетилен, де вони довго не черствіли.
Поліетиленовий бум з США плавно перетік в Європу.
У 70-х з’явилися перші пакети з ручками і вже тоді Західна Європа виробляла 11,5 мільйона пакетів в рік. На початку 80-х з’явився популярний пакет «майка» і до 1996 року поліетиленові пакети зайняли 80% ринку упаковки.

У нашій країні пакети з’явилися десь на початку 70-х.
І то, не для фасування продуктів, а щоб зручно донести ці продукти з магазину. Згадайте з чим ми ходили за покупками? З сумками зшитими з тканини, сітками-авоськами, зі спеціальною металевою сіткою для яєць, схожою на рибальський садок. Природно, що перші поліетиленові пакети, які потрапляли в нашу країну, ставали об’єктом спекуляції. Люди дуже дбайливо ставилися до пакетів – прали, сушили. Їм було важко розлучатися з незвичайною і яскравою упаковкою – її використовували практично до повного зносу. Пам’ятаю, як було круто носити в школу спортивну форму в пакеті з ручкою, що затягується, який мій дядько привозив з відрядження. І, не дай бог, десь зачепити пакет за цвях на парті. Стільки сліз!
І сьогодні ми переживаємо період, коли поліетилен став нормою життя і невід’ємною частиною будь-якої покупки товару. Ми так захопилися доступною та зручною упаковкою, що породили для себе іншу проблему -забруднення навколишнього середовища. У зв’язку з дуже тривалим періодом розпаду поліетилену наноситься непоправний збиток флорі і фауні всього світу.
З цієї причини в ряді країн використання поліетиленових пакетів в якості побутової упаковки обмежено або заборонено. Для боротьби із забрудненням поліетиленом застосовують різні заходи.


У Данії ще в 1994 році був введений податок на безкоштовну роздачу пакетів в торгових закладах і введення плати за них. Популярність на поліетиленову упаковку у покупців знизилася на 90%. Економними виявилися мешканці Данії.
У Німеччині утилізацію пакетів оплачують споживачі, а за збір і вторинну переробку відповідають продавці і розповсюджувачі.
В Ірландії після підвищення цін на пакети, почали застосовувати багаторазові сумки з тканини. А купівельна спроможність на пакети знизилася на 94%.
Гаваї, Сінгапур, Бангладеш, Тайвань, Занзібар, Танзанія, ряд штатів Індії – ввели повну заборону на використання поліетиленових упаковок або величезні штрафи на виробництво і ввезення їх.
У Фінляндії в супермаркетах встановлені автомати з прийому використаних пакетів, які служать сировиною для виробництва нових виробів із пластику.
Китай, Руанда і Ізраїль поповнили список країн, які борються за чисте середовище.
Росія не ввела офіційні обмеження по використанню поліетиленових пакетів і їх виробництво.
А ось у Великобританії вже восени 2004 року були запущені на ринок перші в світі біорозкладні пакети для хліба. Матеріал, з якого вони зроблені, за чотири роки розкладається на вуглекислий газ і воду. В кінці 2009 року прем’єр-міністр Джеймс Гордон Браун закликав всі британські магазини замінити шкідливі пластикові пакети на паперові.
Деградація поліетилену в природному середовищі займає сотні років. Існує безліч досліджень, спрямованих на пошук мікроорганізмів, здатних розкладати поліетилен. Наприклад, цвілеві грибки здатні за три місяці частково утилізувати поліетилен, який попередньо буде оброблений азотною кислотою. Відносно швидко розкладають поліетилен бактерії, що мешкають в кішківнику індійської молі. Вони здатні розкласти 100 міліграмів поліетилену за 8 тижнів. А личинки воскової молі можуть утилізувати цей матеріал ще швидше.

Екологи б’ють на сполох. А виробникам треба буде розв’язати масу питань – куди викидати і як утилізувати, або переробляти поліетилен. Оптимальне рішення потрібно знайти, поки не настав екологічний колапс.
А чи зможе наша Україна відмовитися від поліетилену найближчим часом? На жаль, не варто очікувати, що Україна відмовиться від використання пакетів. Це має бути затверджене на законодавчому рівні. Повинна з’явитися повноцінна переробна галузь і вирішена проблема зі сміттям взагалі. А поки, рекомендовано закладам торгівлі пропонувати клієнтам альтернативу одноразовим поліетиленовим пакетам, щоб мінімізувати їх використання. Це можуть бути паперові пакети, або багаторазові сумки з тканини. Правда, коштувати вони будуть трохи дорожче, ніж поліетиленові.

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: