Чи реальний наш світ?

Щоб дізнатися, чи життя є таким як ми його знаємо, чи віртуальним, ми повинні шукати помилки в самій тканині реальності.

Життя реальне?

Це одне з багатьох питань, які мучать філософів протягом тисячоліть.
У своїй статті 2003 року «Ви живете в комп’ютерній симуляції? » шведський філософ, футуролог, професор Оксфорду і директор Інституту майбутнього людства і програми управління штучним інтелектом Нік Бострем (Nick Bostrom) висвітлює кілька тем, котрі підкреслюють можливість того, що життя, яке ми переживаємо, дійсно може бути «фальшивим»:

Аргументи Ніка:
Незалежність від тіла – Свідомість не обов’язково є біологічною властивістю і може бути сформовано з інших матеріалів або навіть енергії.
Технологічні межі обчислень – З огляду на наш поточний темп розвитку обчислювальних потужностей, зберігання пам’яті та штучного інтелекту, залишилось якесь десятиліття, перш ніж буде створено справжню штучну свідомість, що призведе до епохи «постлюдства».

Нік пише:
… У постлюдського симулятора буде досить обчислювальної потужності, щоб постійно відстежувати детальні стани думок у всіх людських мізках одночасно. Тому, коли він побачить, що люди збираються зайнятись спостереженнями, наприклад, за мікроскопічним світом, він зможе підвищувати якість(деталізацію) моделювання у відповідній області у міру необхідності.

Симуляція предків – емуляція постлюдської цивілізації повністю – «всієї ментальної історії» людства, включаючи кожну деталь аж до рівня мислення.

Нік запитує:
Якщо є істотний шанс, що наша цивілізація коли-небудь досягне постлюдської стадії і проведе багато симуляцій предків, то ,можливо, ми вже живемо в такій симуляції?

Його логічні аргументи, це ствердження, що принаймні одна з трьох наступних умов має бути виконана:
A) Імовірність всіх технологічних цивілізацій людського рівня, які виживають, щоб досягти постлюдської стадії, дорівнює 0;
Б) Імовірність постлюдських цивілізацій, які зацікавлені в проведенні моделювання предків, дорівнює 0;
В) Імовірність всіх спостерігачів, які мають досвід людського типу, які живуть в симуляції, дорівнює 1.

Якщо A вірно, то швидше за все, це були б погані новини для людства або для продовження технічного прогресу.
Навряд чи А правдоподібно. В даний час ми вже проводимо симуляції безлічі речей, від наукових додатків до розважальних цілей у вигляді ігор, таких як Sim City.

Але якщо істинно В, і ми всі є частиною віртуальної реальності, то ми ніколи так і не дізнаємося про це.

Крім філософських аргументів, запропонованих Ніком, навколо нас є очевидні ознаки, що вказують на явну ймовірність того, що ми можемо жити в такій симуляції. Якщо не враховувати майже нереальних подій в світі політики США, України чи Росії або результати президентських виборів у цих країнах, залишаться такі аргументи:

  • Штучний інтелект, машинне навчання, віртуальна реальність і відеоігри зробили величезний крок вперед за останні двадцять років.
  • Ми знаємо, що субатомні частинки повинні існувати, але ми все ще не можемо наблизитися до того, щоб реально побачити їх, і ніхто не має ні найменшого уявлення про те, як ми можемо це зробити.
  • На противагу пункту два, чим далі ми дивимося у Всесвіт, тим більшим він здається.
  • Наші шанси на існування є незліченно малими: найменші зміни будь-якої фізичної константи або матеріальної структури Землі і її положення в Сонячній системі призвели б то того, що еволюція на Землі була б неможливою.
  • Парадокс Фермі. Одна наша галактика Чумацький Шлях, не беручи до уваги мільярди інших галактик, може мати сотні тисяч або навіть мільйони планет, на яких можливе життя. І хоча б на частині з них могла б виникнути техногенна цивілізація. Чому немає ніяких доказів існування інших цивілізацій?

Один феномен, який деякі люди наводять як доказ того, що ми живемо в симуляції, відомий як «ефект Мандели». По суті, це поява помилкових спогадів, які більшість населення сприймає як справжні. Парадокс отримав свою назву від загальної помилкової пам’яті, в якій Нельсон Мандела імовірно помер в 1980-х роках (на відміну від його фактичної смерті в 2013 році).Є багато прикладів масового невірного правопису відомих брендів, таких як «Jiffy» для «Jif», «MacDonald’s» для «McDonald’s» і «Looney Toons» для «Looney Tunes». Багато людей схильні уявляти собі, що у персонажаз гри Монополія є монокль, хоча насправді це не так. Деякі прихильники гіпотези симуляції вважають, що спотворення при ефекті Мандели насправді є справжніми спогадами. І доводять, що в симуляції дійсно попадаються глюки, котрі спричиняють генерацію різної реальності різним людям.

Рендалл, фізик з Гарварда, вважає, що навіть розглядати ідею про те, що життя – це симуляція, безглуздо. Не важливо, що таке життя і як воно почалася, ми ніколи не дізнаємося всіх фактів і ніколи не зможемо зрозуміти історію створення світу: людствоне впливає на сьогодення, не бачило самого початку речей, і вже точно не буде бачити(у всякому випадку у його поточній формі) кінець часу.
В Людства, може бути тільки 4 можливих «кінцевих стани»:

  • Людство досягає рівня технологій, який дозволяє нам управляти симуляцією (як в Матриці)
  • Творці нашого симулятора «перезавантажують» його як раз перед тим, як ми досягнемо вищевказаного стану.
  • Ми вже перезавантажувались.
  • Творці нашої симуляції ТАКОЖ симуляції.

Може бути все, але стовідсотково можна прислухатись до однієї поради «Не важливо хто і як спостерігає за нами. Потрібно вразити його і жити настільки цікавим життям, щоб йому не хотілось виключити нас» 🙂

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: