Французький кулінарний шедевр? За годину на вашій кухні!

В одній із подорожей, бродили ми якось з понурими пиками по Монмартру. Не Монмартр був винуватцем нашого суму. Тільки-но пройшов Новий рік, вина вже не хотілось, а їсти ще не хотілось. Хоча було зрозуміло, що влити в організм чогось поживного уже пора.
Довго не вибирали, заповзли в найближче кафе щось попоїсти. Запам’ятався інтер’єр. На одній із стін висіли величезні екрани, на кортрі передавалось онлайн відео десь з побережжя. Там бродили люди по піску, бігали собачки, розбивалися океанські хвилі і все було досить атмосферно. Принесли меню. Але так як серед нас знавців французької кухні не було, то кожен тикнув пальцем в самий гармонійний для ока набір букв. Через деякий час офіціанти принесли замовлення.
Побачивши свою тарілку, я зрозумів, що схибив. Там виднілась якась жовтувата жижа. Не апетитна ні грама. Поліз в перекладач. Виявилось що я замовив Soupe de légumes – овочевий суп. Засумував. Хотілось стейків, сала і кабаре. А реальність кормила вареними овочами. Прийшлось спробувати…

Друзі, сила французької кухні в поєднанні смаків ароматів. Так що це п’юре виявилось настільки гармонійним і смачним, що моїм супутникам прийшлоси витягувати мене із-за столу, щоб я не залишився там ночувати, обіймаючи казан з супом. Але вони не догледіли. Я встиг сфотографувати назву цього чуда. І потім, після повернення додому вирішив повторити рецепт самостійно.

Пошукав трохи в Інтернеті. Попадалось багато якихось дивних супів, але поексперименуваши, я знайшов той смак. І рецепт виявився ЕЛЕМЕНТАРНИМ! І я з задоволенням ділюся ним з вами.

Складові:

Цибулина – звичайна цибулина. Не маленька, і не супер велика.
2-4 Картоплини – теж звичайного розміру
1 невеличкий кабачок, або, найкраще, цукіні (це такий темно-зелений кабачок). Об’єм кабачка не повинен дуже відрізнятись від об’єму картоплі.
1 пекуча перчина ( наявність перчини важлива, якщо немає, можна спробувати насипати пекучого молотого перцю)

Всі складові ріжемо кусочками, розміром десь 2 на 2 см, складаємо у каструлю і заливаємо водою так, щоб поверхні кусочків стирчали 3-5мм над поверхнею. Трішки присолюєм. Ставимо на невеличкий вогонь і варимо. Варимо до готовності всіх овочей, а це приблизно 15-20 хв після закипання. Кришкою накриваємо.

Після варки знімаємо з вогню, береемо блендер, і все що варилося, разом з водою перетворюємо в п’юре.

Готумо порційні супові тарілки. Наливаємо п”юре в тарілку, добавляємо декілька ложок свіжих вершків, перемішуємо їх з п’юре до однорідної маси. Посипаємо зверху для красоти ( і солоності) тертим пармезаном і подаємо на стіл тим, кого ви найбільше любите.

І повірте, ви будете в захваті! Якщо знайдеться хоч одна людина, котра залишиться байдужою спробувавши цей суп, прошу написати нам!

Смачного!

Як зварити рисову кашу не знищивши цивілізацію. Інструкція для брутальних мужчин.

Що робити коли хочеться їсти, а остання жертва, котра вміла готувати, тимчасово вирвалась з ваших пазурів? Вихід є – можна спробувати приготувати щось самому. Так що випрямляємо спину, згадуємо що таке годинник, далі – що таке цифри і йдемо на кухню.

Знаходимо кастрюльку з добре підігнаною кришкою, об”ємом десь на 1 літр. (Нагадуємо: літр – це так кількість крепкого алкоголю, випивши який уже щось відчуваєш, а закусувати ще рано)
Знаходимо рис (рис – несмачні тверді білі зернята)

Відміряємо рівно одну чашку рису( Не ваш пивний бокал. Ми ж не на полк готуємо. Чашку з якої інші люди п’ють чай. Чай – це така безглузда коричнева рідина. Подібна на пиво. Ні, без бульбашок. Скажемо так, чашка розміром пів скляної пляшки пива). Насипаємо рису без піни. Точніше – без горбочка. Рівно по краї. Рис можна би промити, але зміст слова ‘промити’ пояснити в рамках даної статті ми не беремось. Відміряли рис – висипали у каструльку.
Тепер беремо чайник і кип’ятимо в ньому воду. Ги-ги? Що смієтесь? З води пішли бульбашки? Ні, в пиво не перетворилась. Не пхайте її до писка, а то тиждень їсти не зможете! Коли появляються бульбашки – це означає, що вода готова.
Наливаємо повну чашку (котру використовували для відмірювання рису) води і виливаємо в каструлю з рисом. Наливаємо ще пів чашки води (пів чашки – це стільки, скільки лишається від повної, після того як ваша дружина попросить ‘просто попробувати’ те, що б там у вас не було налито) Виливаємо цей окріп туди ж в рис.
Накриваємо каструльку кришкою і ставимо на вогонь. Тепер запам’ятовуємо правило. Кришку не відкривати, поки не прочитаєте тут що вже пора.

Як варити? Варимо рівно 12 хвилин в 3-х режимах.

  1. 3 хвилини – сильний вогонь!
  2. 7 хвилин – помірний (пара з-під кришки просочується, але кришка не підстрибує.
  3. 2 хвилини – самий слабкий вогонь.

Далі банячок (каструльку) прибираємо з вогню. І не накидаємося на неї як кіт на горобця! І кришку теж НЕ ВІДКРИВАЄМО. Терпимо, ми ж уже дорослі! Терпимо ще 12 хвилин. Ні, вічність – то трохи довше.
Проходить 12 хвилин. Витираємо простинею підборіддя і відкриваємо кришку. І не для того, щоб всунути туди голову, а щоб кашу підсолити. Солить кожен, як йому підказують його таланти. І після того… Їсти ще не можна. Для смаку треба добавити трішки масла. Масло – невеликий білий прямокутничок, найчастіше водиться в холодильнику. Знаходите, ловите, відрізаєте кусочок розміром з запальничку, як би воно там не пручалось, і кидаєте в рис. Ні, не все масло. Тільки відрізаний кусочок. Тепер треба все перемішати. Тільки акуратно, щоб не вийшла манна каша. Що таке акуратність? Акуратність, це коли вас вдарили під лікоть і ви розлили пиво. Але все пиво попало на сусіда по столику, а на вас ні краплі.

Ну що ж, тепер можна їсти. Як відгризти кавалок ковбаси до каші не пояснюю – самі розберетесь. Так, сам не раз варив таким чином рис. Звідки ж інакше я би дізнався що окріп не можна до писка пхати?

Смачного!

Будете плекати – буде й смакувати. Гречану кашу варіть тільки так

Чи правильно ви варите гречану кашу? Рекомендації Вільяма Похльобкіна.

Гречана каша – найбільш просте зерно в плані приготування. В ній зберігаються вітаміни і особливі
ароматичні речовини. Вона не виділяє слизу (крохмалю) при готуванні, це її перевага. Незважаючи
на всі її плюси, багато хто готує її невміло, несмачно.
Чому?
Та тому, що уявна простота її приготування змушує діяти навмання, а не за правилами. Як би це не здавалося дивним, але правила кашоваріння точні як математика.
Для гречаної крупи на кожну одиницю об`єму крупи має братися вдвічі більше води (1:2). І це співвідношення має дотримуватися не на око, а абсолютно точно, до грама!
Крім того, є і певні правила витримки температури, сили вогню (його інтенсивності) і тиску. Про них часто забувають, тому каші перетворюються в самі несмачні страви. Саме тому для гречаної каші потрібні щільна кришка, сильний вогонь протягом перших 3 – 5 хвилин до закипання води, а потім спокійне, помірне кипіння, в самому кінці – слабке, до повного википання води не тільки з поверхні, але і з дна каструлі або казанка. Крім того, необхідна металева (НЕ емальована) каструля або казанок, найкраще з потовщеним, опуклим дном. Саме ця конструкція полегшує википання рідини із дна і створює рівномірне прогрівання та розбухання всієї каші.

Гречка

І ще одне важливе правило для гречаної і для більшості каш: засипавши крупу і заливши її водою, не чіпати, не заважати, не втручатися в процес. По можливості не піднімати і не відкривати кришку. Каша вариться не стільки водою, скільки парою, і тому випускати пару – значить не додати каші
потрібного тепла. Якщо ви будете діяти за правилами, це забере у вас всього лише 15-20 хв. Тримати гречану кашу на вогні довше цього часу недоцільно – її смак буде погіршуватися, особливий гречаний аромат – вивітрюватися.
Залишається ще важлива і відповідальна деталь – заправка каші, визначення її смакового акценту.
Найкраще смак каші підкреслює сіль. Це зрозуміло. Але щодо інших добавк? Існує купу
найцікавіших варіантів заправки каші. Взагалі треба рішуче покінчити з тим, щоб каші подавали як гарнір до м’ясних або рибних страв. Гарніри можуть бути тільки овочевими.

Каша з овочевим гарніром

Для гречаної каші заправка повинна складатися з вершкового масла, цибулі, сушених білих грибів і крутих рубаних яєць. Це класична, невід’ємна заправка гречаної каші! Будь-яка інша для неї – неприйнятна, недоречна!

Цибулю можна (і навіть потрібно) НЕ пересмажувати, а вносити мілконарізаною в середині кипіння в кашу, просто засипавши зверху, не чіпаючи каші, не перемішуючи її. Точно так же засипають разом із закладкою крупи в окріп і сухі білі гриби у вигляді порошку (досить одного гриба на кожні дві склянки крупи, щоб створити помітний, приємний акцент).

Масло і рубані круті яйця вносять тільки після повної готовності каші (після повного википання з неї води). Найкраще, якщо каша, знята з вогню, постоїть під кришкою після готовності ще п’ять хвилин для так званого «упрівання», тобто повного розвитку її смаку. Тільки після цього її можна перемішувати з маслом і яйцями і вже після – солити і негайно ж, гарячою, подавати на стіл.

Холодна, охолола каша – це насмішка над здоровим глуздом, неповага до кулінарного мистецтва і профанація цієї благородної страви.

Сподіваємось, що ми змогли змінити вашу думку про те, що гречана каша це не смачно. Смачно все, просто треба вміти це приготувати!

Карбонара далека і близька

Карбонара – один з італійських спосібів зробити спагетті смачними. Спосіб відносно новий, придуманий під час 2-ї Світової, і тут же безапеляційно признаний Римом як римська страва. І нехай всяка Флоренція на неї і не зазіхає.
Ну, римська так римська, сперечатись не будемо. Тим більше що смак дійсно шикарний.
Розберемо, як роблять карбонару італійці. Рецептів купа, але опишемо класичний.

Карбонара

Ставиться закипати підсолена вода, коли закипить закидаються туди спагетті чи рігатоні і варяться до стану “альденте” – чуть не доварені.
А за той час береться панчетта, ріжеться тонкими шматочками по 2 см, підсмажується хвилин 10 до хрусткості. Після цього у смажену панчетту заливається пару збитих яєць з тертим пекоріно чи пармезаном, сіллю і перцем.
Все це не гріється а перемішується з звареними спагетті, і зовсім трішки, пару секунд підігрівається.

Карбонара по китайськи

Тепер перекладемо.
Спагетті – тонкі і довгі, як стержні авторучки. Рігатоні – короткі і товсті, як порізана на шматки авторучка.
Панчетта – “щока свині”. Я переконаний, що римські повари мають на цей рахунок якусь байку. Типу панчетта робиться з щік молодих свиней, котрих пестять юні діви на схилах Етни.
Пекоріно – витриманий овечий сир. Частко грудкуватий як пармезан. І звичайно, дуже ароматний.

Пармезан

Але на жаль, навіть у Києві не так просто знайти всі ці продукти. Спробуємо викрутитись.
Робимо карбонару по… нехай по Бердичівськи.
Берем спагетті. Українські виробники зараз з твердих сортів пшениці роблять непогано. Відварюєм майже до готовності. Мають бути зовсім трішки твердуваті.

Рігатоні

Панчетта. На жаль в українських юних дів нема стільки часу, щоб пестити молодих свиней на схилах Говерли, тому візьмемо просту грудинку. Ріжемо тонкими плястерками і розрізаєм на кусочки. Підсмажуємо.
Берем 2 яйця і збиваєм їх як на омлет з сіллю і перцем. Відкриваєм холодильник і шкрябаєм … сир. Котрого нема. Українські промислові сири, на жаль, більше підходять для заліплювання дірок у вікнах ніж до їжі.
Ми рекомендуємо купити кавалок італійського пармезану. Пармезан – це як сушені гриби, не так для їжі, як для аромату. Так як в рецептах він використовується не часто, то кавалка в 100г може вистарчити на місяць.
Трем трохи пармезану у збиті яйця.

Вершки і яйця

Але давайте допустимо, що пармезану все ж нема. Тоді замінимо його вершками. Добавляєм в яйця 200г жирних вершків. Звичайно, заміна не повноцінна, бо не буде стого чудового сирного аромату. Але біля Бердичева пармезан колоситься слабо. Поки що треба з тим змиритись.
Перемішуєм чи сир чи вершки з яйцями і вливаєм в смажену грудинку. Довго не гріючи суміш, вивалюєм туди спагетті і перемішуєм. Як тільки рідина прилипне до макарону – знімаємо з вогню.
Все. Можна пробувати, запиваючи страву чудовим Бердичівським пивом.

Смачного! Тримайте ваш пармезан у холоді.

Салат “Протипожежний”

В продовжененя статті про те чим рятуватись від забруднення повітря, публікуємо рецепт що врятує ваші легені від хвороб.

 Приготування  інгредієнтів: 15 хв

 Приготування  страви: 5-10 хв

Для заправки: 

2 столові ложки соку лайма,

2 столові ложки оливкової олії,

сіль і мелений чорний перець (за смаком),

кунжут або пророщене насіння льону (кількість за бажанням)

Складові :

1 жменю листя салату (сорт за бажанням)

½ (червоного, жовтого) солодкого перцю, дрібно нарізаного

300г. помідорів (червоних, жовтих), нарізаних скибками

1 авокадо, очищений і нарізаний пластинками

1 червона цибуля, очищена і нарізана

зелена цибуля, нарізати кружальцями

1 огірок, нарізаний скибочками


У невеликій кастрюлі змішайте сік лайма, оливкову олію, приправте сіллю і перцем і добре перемішайте. Відкладіть, поки ви готуєте салат.
На велику тарілку покладіть листя салату, помідори, авокадо,
огірок, червону цибулю і два види перцю. Скропіть заправкою. Посипте кунжутом (льоном) і зеленою цибулею (кількість за бажанням).

Смачного!